Волинь Волинянка організувала волонтерський центр для українців у Фінляндії 19 червня, 14:33 0 0
Сподобалось? 0
Юлія Толонен (дівоче прізвище – Трофимук) раніше працювала у Турійській райдержадміністрації на Волині. А потім доля зробила крутий поворот, і вона опинилася аж у Фінляндії. Нині Юля – щаслива дружина та мама чотирьох діток, а ще активна волонтерка і допомагає українцям, які опинилися у цій країні, тікаючи від війни.
Російськомовна естонка запропонувала назву «Паляниця»
– Юлю, розкажіть, як доля закинула Вас з маленького волинського селища Турійськ аж у Фінляндію?
– У 2015 році я познайомилась зі своїм майбутнім чоловіком – він родом з Фінляндії. Працював на острові Мальта. Саме туди я переїхала з двома дітьми. Це було через рік. Мальта, відверто кажучи, мені не дуже сподобалась. Там занадто спекотно літом, багато бруду, перенаселення. Коли у нас народилась донька, вирішили перебратися до Фінляндії. Це був свідомий крок, бо Суомі (так ще називають цю країну – авт.) має дуже хорошу репутацію і вважається однією з найкращих країн для дітей.
– Що найперше там Вас вразило?
– Для себе відкрила Фінляндію за чотири роки до переїзду. Сподобалися спокійні та привітні люди. А ще ліси. Вони скрізь, навіть у містах.
– Звістка про те, що росія напала на Україну, застала Вас...
– Вдома. Я щоранку моніторила новини, бо останній місяць усі вони зводились до того, що рф от-от нападе на Україну. Перший день війни пам’ятаю погано. Як в трансі. Знаю, що дуже плакала.
– Хто придумав організувати волонтерський центр і як обирали для нього назву?
– Усе почалося з того, що у Фейсбуці зовсім незнайомий чоловік звернувся по допомогу. До нього їхали сестра з дитиною. У них не було одягу та засобів гігієни. І я відгукнулася. Збирати речі виявилося дуже просто, бо люди хотіли допомагати. У нас накопичилося так багато одягу, що потрібне було велике приміщення, адже люди продовжують їхати сюди. В Україні я працювала у Турійській РДА, тож в мені, мабуть, заговорив колишній держслужбовець. Через декілька днів після початку війни я з однодумцями зареєструвала організацію «Українці в Кіркконуммі», і ми почали шукати приміщення під склад. До нас долучились багато фінів, відтак уже 5 березня ми відкрили пункт допомоги. До речі, один з найперших у Фінляндії. А «Паляницею» його порадила назвати знайома (російськомовна естонка, до речі).
Не лишень безкоштовно роздають їжу, а й роблять зачіски та манікюр
– Хто Вам допомагає?
– Спочатку волонтерили в основному фіни. Приносили їжу та засоби гігієни, адже у Фінляндії вони дорогі. У містечку є десь 50 українців, які проживають тут давно. У них оселилися біженці. Багато з них взялися нам допомагати. За останніми даними, у Фінляндії перебуває понад 23 тисячі українських біженців. Мушу визнати, що далеко не всім тут подобається, бо країна дорога. Прогодувати себе на «біженську допомогу» складно. Тому багато хто повернувся назад в Україну чи Польщу або поїхав шукати щастя в інших країнах.
– Знаю, що, окрім гуманітарної допомоги, ще й організовуєте дозвілля нашим?
– Так, до Дня матері волонтер-фотограф зголосився зробити фотосесію для мам-біженок. У певні дні організовують безкоштовний манікюр, перукарі-волонтери теж приходять. Навіть патріотичні татуювання робили. А для діток влаштовують веселі дні народження.
– Як фіни ставляться до російської агресії?
– На сто відсотків підтримують Україну. Адже маємо спільного ворога – росію. Наша війна нагадує радянсько-фінську 80-річної давнини. Тоді москалі забрали Карелію. Це досі болить фінам. Також вони мають кордон з рф і усвідомлюють, яка це небезпека.
– Ви – багатодітна мама. Як встигаєте і дітям раду дати, і благодійністю займатися?
– Так, у мене четверо дітей, і всі дивуються, що я волонтерю повний робочий день. Але сидіти склавши руки у такій ситуації не можу. Щось робити – це набагато краще, ніж читати новини з ранку до ночі. Щодня у волонтерський центр приходять 150–180 українських біженців. За час нашої роботи допомогли тисячам. Тішимося, що робимо корисну справу, разом молимося за перемогу та мир на нашій землі!
Руслана ТАТАРИН
Загрузка ...
