Неабияка роль у цьому процесі належить Спілці Українських журналістів (СУЖ) у Німеччині на чолі з інж. Д. Андрієвським.
Як свідчать документи архіву Українського Вільного Університету у Мюнхені, у травні 1958 р. Головна управа СУЖ звернулася до жидівських журналістів у справі «взаємовідносин між їхніми народами».
Приводом для того послужили «деякі жалюгідні події і неоправдані виступи жидівської преси» проти певних українських провідних осіб. Звернення мало за цілі поставити в належний спосіб проблему взаємовідносин двох народів, а відтак — сприяти її розв'язанню.
«Лист СУЖ був спрямований до редакцій головних органів гебрейської преси в різних країнах світу, а також надісланий деяким видатним особам, як от наприклад, Прем’єрові уряду Ізраїля, — розповідає український дослідник та журналіст Ростислав Касьяненко. — Він став предметом розгляду і застанови відповідальних жидівських чинників та викликав певну реакцію чи-то у формі листів до Головної Управи СУЖ чи то у формі статей, друкованих в гебрейських часописах».
Автори листів і статей відзначали неабияку вагу, а разом з тим і труднощі висуненої українськими журналістами проблем.
«Вони підкреслюють щирість та добре наставлення авторів звернення і багато заявляють свою готовність спростити наладнанню жидівсько-українських відносин, — повідомляв у грудні того ж 1958 р. керівник Головної Управи СУЖ у Німеччині п. Дмитро Андрієвський. — Деякі однак зазначають, що ця справа відступає перед справою жидівсько-арабських відносин, і що на неї ще не прийшов час. Ще інші, не заперечуючи потреби жидівсько-українського зближення, замість сприяти йому, висувають нові і то неоправдані закиди в бік українців».
Як би не було, Головна Управа Спілки Українських журналістів була глибоко переконана, що її виступ став «на часі і на місці» і дав свої наслідки. Звернення СУЖ до колег засвідчило добру волю українських журналістів щодо унормування відносин між жидівським та українським народами. За словами Д. Андрієвського, воно «спонукало жидівські кола застановитися над цим болючим питанням і підійти до нього більш об’єктивно». Нарешті воно сприяло наближенню позицій двох сторін.
«Головна Управа СУЖ, долучаючи свої зусилля до зусиль піонерів жидівсько-українського зближення, була свідома всіх труднощів цієї справи. Вона знала, що та справа обтяжена численними психологічними комплексами і політичними комплікаціями (складнощами – Ред.), що вона вимагає поважних студій (ретельного вивчення – Ред.) та взаємного інформування двох заінтересованих сторін. Тим не менше, об’єктивні обставини заповідають певні зміни на краще у жидівсько-українських відносинах. На перешкоді до того, однак, стоять взаємні упередження суб’єктивного характеру», — повідомляється у грудневому (1958 р.) Комунікаті СУЖ.
«Головна Управа СУЖ, спираючись на свій досвід зі зверненням, уважає своїм обов’язком заохотити українських журналістів змагати далі за поліпшення жидівсько-українських відносин, — наголошує Дмитро Андрієвський. — Ми можемо бути певні, що того роду зусилля наші знайдуть зрозуміння і викличуть зустрічні змагання з боку людей доброї волі і глибшої думки серед жидівських кіл. Тим шляхом нам вдасться прискорити встановлення добросусідських взаємовідносин між двома народами в Україні і в цілім світі».
Варто підкреслити, що діяльність українських журналістів Німеччини на цій ниві була підтримана колегами не тільки в континентальній Європі, але й в Британії, Америці та Австралії, про що свідчать документи тих часів.
За словами дослідника Ростислава Касьяненка, під час опису фонду Ж(у)-1 Архіву Українського Вільного Університету в рамках проєкту NUMO у 2022 році було встановлено, що консультації українських медійників з гебрейськими колегами розпочалися ще у 1954 році. Послідовна діяльність СУЖ у цьому напрямку відкрила учасникам визвольних змагань згодом доступ до світових ЗМІ і дозволила суттєво змінити негативні наративи щодо них, які активно поширювалися єврейськими експертами та медійниками після Другої Світової війни.
* * *
Проєкт «Українська еміграція в Мюнхені: 75 років потому» було реалізовано в рамках стипендіальної програми «NUMO» Німецької бібліотечної асоціації (dbv) на кошти Федерального урядового уповноваженого з культури та засобів масової інформації (BKM).
Читайте також:
Загрузка ...
