Анотаційні дошки трьом полеглим захисникам відкрили на фасаді Ліцею №22, де навчались Герої. Андрій Лотоцький був старшим солдат зведеного штурмового загону 65-ї окремої механізованої бригади. Ігор Стефурак — стрільцем-санітаром 3-ї стрілецької роти 20-го окремого стрілецького батальйону. Володимир Ємельянов — старшим солдатом розвідувального взводу 1-го стрілецького батальйону окремої механізованої бригади ім. Чорних Запорожців. Кожен захисник мав різні обов’язки, але їх поєднувала одна спільна мета – боротьба за вільну і незалежну Україну. «Вони — приклад того, що волю треба виборювати, виборювати своє майбутнє. І йти до кінця, коли ти впевнений в тому, заради чого ти живеш і здійснюєш той чи інший вчинок. Яскравим прикладом цього є наші випускники, пам’ять яких ми сьогодні увіковічнюємо на стіні пам’яті нашого ліцею. Кожен ранок, ідучи на роботу, чи навчання, дивлячись їм в очі, будемо розуміти, яка відповідальність перед нами всіма. Наші випускники, наші Герої, наші хлопці, яким ми сьогодні віддаємо цю шану – ми їх знали, вони мали стержень, були міцні як граніт, вони не боялися висловлювати та відстоювати власну думку», — пригадує про полеглих директор Ліцею №22 Михайло Калинюк.
Сміливі, віддані та жертовні – саме такими були хлопці, які без вагань стали на захист України. Вшанувати пам’ять полеглих Героїв прийшли рідні, друзі, вчителі та знайомі. Зі сльозами на очах матері пригадують своїх синів: воїнів, захисників, борців з несправедливістю та злом. «Дякую, сину тобі, бо ти був моєю підтримкою, моєю силою. Ти допомагав своєму братові, який тяжко поранений і ти носив його на своїх плечах. Ми покладали на тебе великі надії, але тепер ти відійшов від нас. Дякую усім людям, які підтримують нашу сімʼю і допомагають. Дякуємо владі, усім хто тут зібрався. Спасибі за все», — каже пані Надія — мама загиблого Ігоря Стефурака.
«Дякую всім за це вшанування наших загиблих воїнів. Ми завжди будемо їх памʼятати. А наша ми захисникам я бажаю мужності, сили й наснаги вигнати ворога з нашої землі!», — говорить пані Світлана — мама полеглого Володимира Ємельянова.
Пані Віра — мама загиблого на війні Андрія Лотоцького зізнається, що їй досі важко говорити про втрату сина, бо на очі зразу навертаються сльози. Але вона вдячна за вшанування пам’яті Андрія та всіх Героїв, які віддали життя за Україну.
«На жаль, хлопці далі гинуть на московсько-українській війні і ми відкриваємо анотації дошки. Бо наше завдання — зберегти памʼять. Але найважливіше зараз — допомагати військовим. Місто понад 600 мільйонів гривень спрямувало на підтримку ЗСУ. Але долучитися може кожен — на ярмарку, плести сітки, донатити, волонтерити. Робити все, щоб ця перемога була якнайшвидше і ми більше не відкривали таких анотаційних дощок у нашому місті», — підсумовує Івано-Франківський міський голова Руслан Марцінків.
Життя Андрія Лотоцького, Ігоря Стефурака, Володимира Ємельянова забрала війна з росією. Але вони загинули Героями, бо боролись з вільне майбутнє України. Дякуємо і назавжди збережемо пам’ять.
Загрузка ...
