Сьогодні Рожищенська громада, схиливши голови у глибокій пошані, провела в останню путь вірного сина України, стрільця-оператора штурмової роти 225-го окремого штурмового полку Збройних сил України Володимира Федоровича Сасовського.
Довгою була остання дорога Героя додому, адже солдат Володимир Сасовський вважався безвісти зниклим з грудня 2024 року. Місяці очікування, надії та віри завершилися для родини важкою і болісною втратою – загибель захисника України підтвердили за даними ДНК-експертизи.
У Рожищі траурний кортеж із тілом Героя зустрічали навколішки коридором шани жителі громади, побратими, рідні та близькі, представники місцевого самоврядування та духовенства. На площі біля пам’ятного знака Борцям за волю та незалежність України – символічному місці вшанування Героїв – відбулася громадська панахида.
Біля домовини загиблого захисника у невимовному смутку велика родина, дві його донечки, молодша – ще школярка. Десять літ тому хвороба забрала у них маму. Нині війна відібрала батька, зробивши сиротами. Цей біль важко пережити, він залишається в серці назавжди.
Міський голова Вячеслав Поліщук від імені усієї громади висловив співчуття родині загиблого та закликав жителів громади гідно провести Героя в останню дорогу, адже завдячуючи мужності та жертовності таких Героїв як Володимир Сасовський, Україна бореться і обов’язково переможе.
Після прощання траурний кортеж вирушив на малу батьківщину загиблого захисника. Сокіл, рідне село нашого земляка, зустрічало свого Героя квітами, синьо-жовтими стягами та сльозами на очах.
Живий коридор односельців розтягнувся обабіч дороги від в’їзду в село й до рідної хати, аби віддати свою шану воїну, котрий захищав Україну, кожного з нас до останнього свого подиху.
Солдат Володимир Сасовський як справжній чоловік взяв до рук зброю, коли виникла потреба захищати рідну землю. Воїн пройшов важкими фронтовими дорогами Донеччини, з серпня 2024 року батальйон нашого земляка був одним із основних проривних підрозділів Курської операції.
У грудні 2024-го на цій території проти підрозділів Сил оборони України виступали не лише російські війська, а й північнокорейські, велися інтенсивні бої. Саме під час виконання бойового завдання в районі населеного пункту Ніколаєво-Дар’їно Курської області 14 грудня 2024 року обірвалося життя Володимира Сасовського.
Біля рідного дому з Героєм прощалися найдорожчі йому люди… Повітря було наповнене болем і тишею, яку неможливо витримати. У кожному погляді – невимовний смуток, у кожному серці – рана, яка не загоїться ніколи.
Велелюдною жалобною процесією провадили Героя до церкви Святої Трійці, де священнослужителі відслужили панахиду за загиблим воїном. У молитвах звучали слова вдячності, скорботи й надії, щоб Господь прийняв його душу до Свого Царства.
Остання дорога до місця вічного спочинку. Під час церемонії прощання на сільському кладовищі прозвучав Державний Гімн України, а також пролунав військовий салют для вшанування подвигу нащого земляка.
Стяг України, яким була вкрита домовина Героя, військові передали донькам загиблого захисника, як символ вільної та незалежної держави, за яку боровся та загинув їхній батько.
Редакція Волинських Новин висловлює щирі співчуття рідним. Вічна пам’ять і слава Герою!
Знайшли помилку? Виділіть текст і натисніть Повідомити
Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу
Загрузка ...
