Перехід на українську це легко і пізнавально. Це вкотре довела чергова група «випускників» курсів української мови, які проводяться в Івано-Франківську. Протягом двох місяців у нашому місті 59 людей, більшість з яких – переселенці зі східних областей, здобували знання та вдосконалювали свої мовні навички. Заняття проходили як онлайн, так і в очному форматі: 29 осіб обрали для себе віддалений варіант, а 30-очний. Після завершення курсів міський голова Руслан Марцінків вручив сертифікати. «Ми навчали їх і грамотності, але й обов’язково акцентували на тому, що вони мають вміти спілкуватися, комунікувати, не боятися спілкуватися українською. Ми намагалися якомога більше будувати діалоги, спілкуватися між собою, працювати в форматі розмовного клубу, щоб вони могли більше практикуватися. Ті, хто займався очно, могли відвідувати різноманітні екскурсії і містом, і за межами міста та області. Тобто комунікувати не тільки на заняттях, але і в такому неформальному режимі»,- мовить консультант Центру професійного розвитку педагогічних працівників Ірина Антоняк.
За словами Неллі Коваль, переселенки з Луганської області, курси української мови допомогли їй відчути себе впевненіше і комфортніше у новому середовищі. Жінка, яка раніше жила в регіоні, де більшість людей спілкувалися російською мовою, каже, що завдяки курсам вона змогла покращити свої мовні навички та глибше зануритися в українську культуру.
«Я із задоволенням пішла на ці курси, дуже допомогли, я зручніше себе стала відчувати завдяки мові. Багато історичних моментів нам тут показували, навчили нас, як правильно говорити деякі слова. Я думаю, що це дуже потрібно в наш час і треба запрошувати людей, щоб вони знали і йшли. Я вважаю, що російська мова зовсім не повинна звучати в нашій країні. Це недопустимо, це жах. І ми всі повинні переходити на українську мову «, — розповідає переселенка з Луганської області Неллі Коваль.
Марина Буган, переселенка з Харкова, вже вдруге шукає прихистку в Івано-Франківську. Спочатку у 2022 році перебувала пів року, а тепер знову була вимушена переїхати зі своїми дітьми та онуком. Жінка, яка пережила жахи війни та втратила зятя на фронті, переконана, що використання української мови є виявом поваги до тих, хто боронить нашу країну.
«Я жалкую, що раніше ми спілкувалися російською мовою. Бо дуже багато значить спілкування. Тут всі люди нові, дуже чемні, прекрасні, бо ми тут самі, нікого немає і це дуже допомагає в житті зараз. Я теж ще говорю не зовсім добре, але не треба боятися, треба йти навчатися в любому віці»,- переконує переселенка з міста Харків Марина Буган.
Оксана Лупан, переїхала з Чернігівщини, проживала на прикордонні Семенівки Новгород-сіверського району.»Дізналась про курси донечка і мене записала. Каже «Мам, піди, хоч трошки розвієшся, побудеш серед людей». Я не жалкую жодної секунди, що я погодилась”, — каже жінка.
“Мова це наш генетичний код. Ми маємо знати свою українську мову, інакше ми не українці. Я вважаю тільки так. Я би порадила не боятися, слухати, пропонують змінити там чи почитати — читайте, змінюйте, навчайтесь. Тому що навчатись ніколи не пізно. Тим паче українську мову треба вивчати постійно, її так досконало ніхто не знає. Тому треба постійно вивчати і не боятися», — наголошує переселенка з Чернігівщини Оксана Лупан.
Переселенка з Херсона, пані Ольга, переконана, що вивчення української мови є невід’ємною частиною української ідентичності. За її словами, українська – це наша державна мова, і кожен українець повинен прагнути досконало нею володіти.
«Дуже дякую організаторам, що зробили такі курси, тому що тут дуже багато чого пізнавального. Пізнаєш для себе багато всього і вчишся нового. Це наша державна мова, тому треба переходити. Бо це наша єдина мова, котрою ми повинні спілкуватися, розмовляти й навчатися», — говорить переселенка з міста Херсона пані Ольга.
Під час урочистого вручення сертифікатів міський голова Руслан Марцінків подякував учасникам курсів та викладачам. Він наголосив на важливості вивчення української мови, особливо в умовах війни, та поділився своїм досвідом, який підтвердив, що мова – це не просто засіб спілкування, а й потужна зброя в боротьбі за незалежність.
“Важливість української мови я пізнав 26 березня 2022 року, коли попав під обстріл під Черніговом, є таке село Анисів. І коли ми попали під обстріл ворога, між позиціями, наші хлопці пробували забрати нас до себе до села. І знаєте, в той час якби ми гарно не кричали українською мовою «Хлопці, ми свої, ми з Івано-Франківська», то можливо нас би вже й не було. Тому для мене це такий факт того, що мова сьогодні це є теж зброя, мова нас єднає і мова розпізнає хто є ми”, — ділиться Руслан Марцінків.
З грудня стартує новий набір, який об’єднає ще більше людей, бажаючих вивчати українську мову. Мова – це не лише засіб спілкування, а й міцний фундамент нашої єдності. Тому запрошуємо й закликаємо всіх вивчати нашу милозвучну мову!
Загрузка ...
