Культура Пʼятниця, 29 квітня 2022 20:12 Культура «Паляниці» з каменю показують у Японії — мисткиня Жанна Кадирова презентує світу український символ війни26 Коментувати Роздрукувати
Сьогодні, 29 квітня, у Японії представили експозицію проєкту «Паляниця» української мисткині Жанни Кадирової у рамках фестивалю сучасного мистецтва «Триєнале Сетуші». Авторка створила «хліб» із каміння. Назву для проєкту обрала символічну — «паляниця». Саме цим словом в Україні виявляють ворогів під час війни.
Крім Японії, частину експонатів представили в Німеччині та в Італії на Венеційському бієнале. На виставку у Венеції впродовж трьох днів закликав сигнал повітряної тривоги, щоб передати атмосферу сьогодення України. За тиждень показу всі «паляниці» там розкупили. Отримані за них майже €70 тис. Жанна Кадирова направить на благодійність, зокрема на купівлю бронежилетів і касок для її друзів-музикантів, що пішли на війну. Частину грошей передасть художникам-волонтерам.
Gazeta.ua розпитала Жанну Кадирову про ідею та символізм проєкту «Паляниця».
Фото: Наталка Дяченко
Художниця та скульпторка працює в традиції мистецтва site specific (предметно-орієнтоване мистецтво. — Gazeta.ua), створює об’єкти, інсталяції, мозаїки та скульптури. 2012 року нагороджена премією імені Казимира Малевича. 2013-го здобула головну премію PinchukArtCentre. Жанна Кадирова є учасницею міжнародних виставок, зокрема, 55-го Венеційського бієнале, а також Nouvelles Vagues, Palais de Tokyo в Парижі.
Бо новини про розтрощені міста — це важливо, але це інший посил. Бо мова мистецтва — вона теж потужна й може посприяти в дипломатичному сенсі
«У світі зараз підвищений інтерес до України. І важливо показувати нас як країну, яка має свою історію і культуру. Бо новини про розтрощені міста — це важливо, але це інший посил. Бо мова мистецтва — вона теж потужна й може в дипломатичному сенсі посприяти. Бо ця війна не тільки наша проблема, а й світова. Що більше ми будемо говорити й порушувати спокійне європейське життя, то швидше достукаємося до світової спільноти», — каже Жанна Кадирова.
Тема харчових продуктів у творчості Жанни не нова. 2018 року в Маямі художниця представила проєкт «Маркет», який відтворив атмосферу типового продуктового намету. На місці влаштовували перфоманс — на металевих терезах із гирками зважували «фрукти», «овочі», — усе з каменю й кахлів. Пізніше художниця поповнила «Маркет» м’ясними продуктами. На виставках можна було купити кільце «ковбаси», «головку буженини» або «сало» від Кадирової. Тепер, 2022-го, відвідувачі топових виставок можуть придбати «паляницю».
«Паляниця — це великий круглий пшеничний хліб, що запікається в духовці. З початком війни, яку Росія розв’язала в Україні, слово «паляниця» стало символом через те, що російські окупанти не можуть правильно його вимовити», — розповідає Жанна Кадирова.
Задум проєкту виник спонтанно, коли художниці довелося на другий тиждень війни покинути рідний дім у Києві і переїхати тимчасово на Закарпаття.
«Ідея виникла абсолютно органічно. Ми із чоловіком Денисом Рубаном переїхали в село Березове, але всі інструменти залишилися вдома. Вдалось купити болгарку і круги в місцевому епіцентрі. Тому потрібно було придумати щось не надто складне в реалізації. Тоді побачила округле каміння на березі річки в селі», — додає мисткиня.
Крім кам’яних «паляниць», на виставці представлені ще фільм Івана Сауткіна — режисера документального кіно. З початком війни він теж переїхав із Києва на Закарпаття в сусіднє село. Там зняв кіно про творчість Кадирової та Рубана.
«У Японії представлена ще моя графіка. А в Німеччині виставку поповнила бургерами, що стоять на рушниках. Вирішила додати й дві вишиті картини закарпатської бабусі 90-річної Оленки, а також малюнок «Кока-коли» 11-річної доньки хазяїна, у будинку якого ми живемо зараз», — каже Жанна.
Виставка в Німеччині працює до 20 травня, у Венеції до 30 червня, у Японії — пів року.
Велика зацікавленість у музеїв. І це приємно, що роботи йдуть не в приватні колекції, а в публічні. Вони продовжать розповідати мою історію — вона одна з мільйонів
«У Венеції продали всі роботи за тиждень. Велика зацікавленість у музеїв. І це приємно, що роботи йдуть не в приватні колекції, а в публічні. Вони продовжать розповідати мою історію — вона одна з мільйонів історій українців, які залишили свої домівки і звичне життя. І про це важливо говорити», — наголошує Жанна.