Новини Тернополя: В одну страшну мить 19 листопада місто, яке звикло бути прихистком для внутрішніх переселенців, прокинулося серед чорного диму, зруйнованих домівок і несамовитого болю.
Масований ракетний удар забрав життя 34 людей. Шестеро з них — діти, чиї маленькі мрії виявилися обірваними: наймолодшому було лише рік і три місяці, найстаршим — по 17.
Їхня смерть — це не про політику і не про стратегію. Це про обірвані життя, які тільки починалися. Про майбутнє, що не збудеться.
На місцях ударів тернополяни облаштували стихійні меморіали: сотні м’яких іграшок, дитячих малюнків, фотографій та лампадок, які тремтять на холодному вітрі. Містяни щодня приходять, щоб помолитися та вшанувати пам’ять тих, хто не встиг пізнати світ.
Каміла та Назарчик: Втрата цілої родини
Внаслідок удару по вулиці Стуса загинула мати Марія, її 5-річна дочка Каміла та син Назарчик, якому у серпні виповнився лише рік.
Батько дітей Камаль був єдиним, кому з родини вдалося вижити. Три дні поспіль він приходив до зруйнованого будинку, дивлячись на руїни свого помешкання. З травмованою рукою та в закривавленому одязі, він не вірив, що рідні могли вціліти.
На прощання з Марією та її двома дітками зібралися сотні тернополян. Камілу згадують як «кучеряву маленьку і розумну щебетушку», яка мріяла піти до першого класу і відвідати бабусю в Марокко. Назарчик був наймолодшим у родині, джерелом неспокійної радості і надії. На похороні поряд із Камалем голосила мати Марії, яка в одну мить втратила доньку та двох онучат.
Давидко Долиняк: Розбите життя чотирирічного хлопчика
Серед шести загиблих — чотирирічний Давид Долиняк. Вранці 19 листопада під час ворожого удару загинув і його 39-річний батько Віталій Долиняк. Мама Тетяна та двоє старших сестричок — Анна й Катерина — вижили, але опинилися в реанімації.
Родина Долиняків жила у багатоповерхівці на вулиці 15 Квітня. Квартира згоріла повністю, а матеріальні пожитки сім’ї знищені. Товариш батька, Віталій Яворський, із глибоким болем написав, що Віталій був «щирою і світлою людиною… годувальником родини». Друзі родини відкрили благодійний збір, щоб підтримати маму Тетяну та двох її донечок.
Амелія Гжесько: Загинули в обіймах
Амелія Гжесько, учениця 2-В класу школи № 27, загинула, обіймаючи свою маму Оксану. Їх знайшли в обіймах, обидві згоріли заживо.
Амелія мала польське громадянство, і смерть дівчинки прокоментував особисто Прем’єр-міністр Польщі Дональд Туск: «Сім. Польська дитина. Вона загинула… Вона не зможе здійснити жодної своєї мрії». У школі № 27 Амелію назвали «ангелятком», який більше ніколи не сяде за парту.
Студенти: Вкрадене майбутнє Руслана та Артема
Війна забрала життя і двох юнаків, які мали стати випускниками цього року.
-
Руслан Бобик (17 років): Студент Технічного коледжу ТНТУ імені Івана Пулюя. Його викладачі та друзі називають душею коледжу. Руслан був активним волонтером, добре знався на автомобілях і моторах, «технарь — від і до». Він мріяв про майбутнє, яке не судилося.
-
Артем Малюта (17 років): Учень Тернопільського фахового коледжу ТНТУ імені Івана Пулюя. Мріяв здобути професію слюсаря з ремонту колісних транспортних засобів та електрогазозварника. Під час удару постраждали також його батьки та сестра — вони перебувають у лікарні та втратили житло.
Загибель Артема та Руслана — це символ вкраденого дорослого життя, яке тільки починалося. Їхні імена та обличчя мусять бути збережені як нагадування про ціну, яку Україна платить у цій війні.
Загрузка ...
