Єпископ Микола Бичок, уродженець Тернополя, який сьогодні служить в Австралії став кардиналом Святої Римської Церкви нещодавно. 6 жовтня 2024 року Папа Франциск оголосив про скликання консисторії, на якій владика Микола мав бути возведений у кардинальський сан, а вже 7 грудня у Базиліці Святого Петра у Ватикані Святіший Отець урочисто проголосив владику Миколу Бичка кардиналом-пресвітерома Святої Софії. Він став сьомим кардиналом в історії УГКЦ, серед інших були Мирослав Іван Любачівський, Михайло Левицький і Любомир Гузар.
Оскільки владика Микола Бичок належить до Східної Католицької церкви, його одяг відрізнявся від традиційного вбрання інших кардиналів.
Він був у пурпуровій мантії з вишитими образами Петра і Павла, а на голові в нього був чорний куколь із червоною облямівкою, який відповідає українській чернечій традиції XVII століття. В тому ж самому вбранні світ побачив наймолодшого римо-католицького кардинала-виборця і під час Конклаву 7 травня ц.р.
Владика Микола Бичок отримав призначення Папи Франциска до Єпархії святих Петра й Павла в Мельбурні у січні 2020 року. А 30 березня того ж року новий єпіскоп УГКЦ в Австралії представив єпископський герб, оприлюднений Секретаріятом Синоду Єпископів УГКЦ.
"Однією із визначальних рис єпископського служіння є єпископський герб. Зазвичай, розробляючи його, новоіменований єпископ намагається представити своє життя, визначні місця та спільноти, гасло, яким буде керуватися протягом свого служіння. Єпископський герб отця Микола Бичка розробляв вже знаний в Українській Греко-Католицькій Церкві доктор історичних наук та голова Українського геральдичного товариства Андрій Гречило. Саме він підготував пояснення нового єпископського герба.
БЛАЗОН ГЕРБА
У щиті срібний вилоподібний хрест, на сторонах якого по пурпуровому хресту; у верхньому червоному полі срібна квітка терну з золотим осердям і листочками, обабіч неї та внизу — по золотій кулі; у правому зеленому полі — золотий Тризуб з хрестом на середньому зубі; у лівому синьому — зі золотого тригорба виходять золотий хрест, губка та спис, над ними у срібному трикутнику Всевидяче Око. Щит розміщений на пурпуровій мантії, підбитій горностаєм, увінчаній золотою єпископською митрою з червоним підкладом. Обабіч виходять золоті єпископський жезл і процесійний хрест. На золотій стрічці девіз чорним: ПРЕСВЯТАЯ БОГОРОДИЦЕ, СПАСИ НАС.
Значення: Вилоподібний хрест із пурпуровими хрестиками уособлює омофор як частину богослужбового вбрання (облачення) єпископа. Тризуб із хрестом вже традиційно використовується єпархіями УГКЦ за межами України (в Канаді, США, Великобританії) для підкреслення української церковної традиції, а зелений колір конкретно уособлює Австралію та Океанію. Золотий хрест, спис і губка на тригорбі та Всевидяче Око є емблемою Чину Найсвятішого Ізбавителя. Тернова квітка має подвійне значення: 1) як асоціативний символ для Тернополя; 2) як символ страстей Христових. Три золоті кулі є атрибутами Святого Миколая.
У кольоровому зображенні герба золоті елементи можна передавати жовтим кольором, а срібні — білим або сірим. Права геральдична сторона вказана «від щитотримача», тобто для глядача вона буде ліворуч".
Після призначення Миколи Бичка кардиналом його герб зазнав певних змін, які сприймаються неоднозначно.
БЛАЗОН ГЕРБА
Щит розтятий у вигляді перевернутого тридільного клина: у верхньому червоному полі срібна троянда з золотими тичинками й чашолистиками, між трьома золотими безантами (англ.: "in chief, Gules a rose Argent, barbed and seeded Or between three bezants"); у правому нижньому синьому полі — золотий тризуб, увінчаний грецьким хрестом; у лівому нижньому золотому полі — латинський хрест на жердині, увінчаний губкою, покладеною в перев’яз, та спис у перев’яз зліва, усе синього кольору.
Щит увінчано галеро кардинала Святійшої Римської Церкви з шнурами та 30 китицями, розташованими у п’яти рядах: один, два, три, чотири й п’ять — усе червоного кольору. Уся композиція розміщена в пурпуровій мантії з горностаєвою підкладкою, увінчаній східною мітрою червоного кольору; позаду мантії, покладені навхрест, — жезл і хрест, обидва золотого кольору.
Елементи у верхній частині щита символізують місце його походження; тризуб із доданим хрестом є символом України; хрест, губка та спис запозичені з емблеми Чину Найсвятішого Ізбавителя (Редемптористів), до якого він належить.
"Мені було дуже приємно надати консультацію та працювати над цим редизайном разом із м-ром Річардом д’Апісом (Richard d’Apice), президентом Австралійського геральдичного товариства (The Australian Heraldry Society), — наголосив американський геральдист, автор блогу церковної геральдики Exarandorum м-р Гай Сільвестр (Fr. Guy Selvester). — Як і в усіх наших спільних проектах, художнє оформлення було майстерно виконано м-ром Сенді Тернбуллом (Sandy Turnbull), також членом Австралійського геральдичного товариства".
Після інтеграції кардинальских інсігній та спрощення структури щита, він став більш лаконічним. Цінним є також рішення саме австралійських геральдистів позбавитися зеленого кольору у нижньому полі (який мав би символізувати саме Австралію з Океанією) на користь кольорів українського прапору — синього та золотого.
Втім щодо центральної фігури в голові щита — квітки терену — яка первинно була символом не лише для Тернополя, але й для страстей Христових (терновий вінок), австралійськими геральдистами було допущено грубу помилку. Адже назвавши тернову квітку трояндою, вони позбавили її всіх тих важливих (у т.ч. сакральних) сенсів, якими вона наділяла єпископський герб. Так, зовні обидві дуже схожі (на світлині вище: квітка терену — ліворуч, білої троянди — праворуч). Напевно, саме тому австралійські колеги разом з м-ром Сільвестром припустилися прикрої помилки в описі кардинальського герба.
Нині у кожного, хто читає його блазон, виникає питання: яким чином троянда мала б вимволізувати місце походження Миколи Бичка — Тернопіль? Дійсно, місто, що веде свою історію від польського магнатського роду Тарновських (звідси: Тернопіль) гербу Леліва (на іл. нижче — праворуч) саме його ознаки (у синьому полі серп півмісяця рогами догори, над ним — шестипроменева зірка) містить у сучасному гербі (внизу — ліворуч), затвердженому 28 липня 1992 р., автори — Ігор Дуда, Данило Чепіль, Михайло Харинович.
Герб Леліва, так само, був символом міста і за австрійських (1844-1918) і за польських (1918-1939) часів. Втім, Тернопіль колись дійсно мав квітку терена у гербі — за радянських часів (затвердж. у жовтні 1982 р., автори — П. Кукурудза та В. Садовник). Блазон: у червоному полі лазурова смуга, поставлена в стовп, на вершині якої — срібний п'ятилисник терену з насінником у вигляді червоної зірки і золотих серпа та молота на ньому; в лазуровій главі — золоте слово «Тернопіль».
Втім без червоної зірки геральдична срібна троянда, позначена саме як квітка терену на єпископському гербі Миколи Бичка виглядала дуже шляхетно і, окрім натяка на місто походження армігера, була символом страстей Христових. Залишається сподіватися, що Австралійське геральдичне товариство згодом виправить свою помилку.
Загрузка ...
