Дев’ять кримськотатарських сімей живуть у Луцьку після початку повномасштабної війни з Росією. Про це розповів Суспільному голова громадської організації «Кримські татари Волині» Сервер Зейнідінов.
Деякі родини приїхали нещодавно. «Це пов’язано з мобілізацією в Криму, так само і окупацією Херсонської області, де компактно проживають кримські татари. Сім’ї військових приїхали», – говорить Сервер Зейнідінов.
Є двоє чоловіків на Волині, які пів року тому виїхали із Євпаторійського району в Росію і через Білорусь дісталися України. З міркувань безпеки родичів, які залишаються в Криму, чоловіки не показують облич та не називають своїх імен.
Завдяки українським паспортам, кажуть, перетнули український кордон без проблем.
«Ми одразу після оголошення мобілізації виїхали. Нас не було ще в списках на мобілізацію, тому нас на всіх пропускних пунктах пропустили», – розповідає кримський татарин, який виїхав на Волинь пів року тому.Зараз становище кримських татар в Криму не дуже хороше, тому що в більшості вони піддаються репресіям за свої політичні погляди, – каже чоловік. Фото: Суспільне Луцьк
Його товариш каже: «З території Білорусі багато було перевірок, години три нас допитували: «Куди їдемо, чому?» – такі моменти. Ми були на території Білорусі, в місті Брест. Перед нами був такий момент: або в Європу, але ми вирішили їхати в Україну. Це країна, в якій я народився».Український паспорт тією владою не приймається взагалі, вони вважають, що паспорт агресора має бути в Криму, а ми – що паспорт в Криму має бути український, – каже кримський татарин.
Сервер Зейнідінов оселився з сім’єю у Луцьку в 2014-му році після окупації Криму. Родина з трьома дітьми приїхала з Джанкойського району. Старший син, – каже Сервер, – зараз воює у ЗСУ. Окрім нього ще четверо кримських татар з громади воюють в лавах Збройних сил України.П’ятеро кримських татар з Луцької громади нині воюють в лавах Збройних сил України.
Наймолодша донька родини Зейнідінових, 16-річна Султаніє, розповідає, що виїхала з Криму, коли їй було 7. До цього, каже дівчина, на материковій Україні жодного разу не була. Росла в кримськотатарських традиціях, добре знає історію своєї родини, зокрема й історію депортації в 1944-му – до Узбекистану.
«Якщо говорити зі сторони батька, то ще до ІІ Світової війни мій прадідусь був репресований, через те, що він дитина мулли – мусульманського священнослужителя. Його зіслали на Урал. Моя прабабуся залишилась сама із 5 дітьми, їх депортували», – розповідає дівчина родинну історію.Зараз, – говорить Сервер Зейнідінов, – в Україні відбувається становлення політичної нації, тож українці та кримські татари мають пройти цей процес разом як корінні народи української держави.Що відомо про День пам’яті жертв геноциду кримськотатарського народу
В Україні щорічно 18 травня відзначається День пам’яті жертв геноциду кримськотатарського народу. Відповідну Постанову Верховна Рада прийняла у 2015 році. Цього дня згадують кримських татар, яких примусово вивезли з Криму в 1944 році. Для багатьох із них заслання обернулося поневірянням, голодом і смертю.
Головна хвиля депортації відбулася 18-20 травня 1944 року. Тривала Друга світова війна. 13 травня 1944 року армія нацистської Німеччини відступила з Криму, й півострів перейшов під контроль радянської влади. За наказом з Москви бійці НКВД зігнали до залізничних вагонів майже все кримськотатарське населення, яке залишалося на півострові, та відправили в бік УзбекистануЗнайшли помилку? Виділіть текст і натисніть Повідомити
Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу
Загрузка ...
