Нинішній час диктує нову модель життя для українців. В її основі – навички військової підготовки: тактична медицина, поводження з вогнепальною зброєю, стрільба. Усе це забезпечує центр підготовки цивільних Reservist. Щомісяця організація влаштовує вишколи в різних містах України, запрошуючи всіх охочих від 18 років. Інструктори – ветерани знаної Третьої штурмової бригади, кілька – із бригади «Азов».
Луцькому осередку Reservist за пів року роботи вдалося охопити понад тисячу осіб. Це люди, які виявили бажання загартувати себе, відчути військову сферу, а головне – здобути необхідні знання для громадянина країни, що перебуває в стані війни із надокучливими росіянами.
До заняття, зазвичай, долучаються 25–50 людей. Вишкіл відбувається на одному з обладнаних полігонів. Варто зазначити, що курси не безоплатні, адже необхідно постійно купувати патрони, орендувати зброю, платити зарплату інструкторам.
Як поінформував один із представників Ігор Желєзняк, організація Reservist заснувалася за пів року після повномасштабної війни в Києві, а за три роки масштабувалася далеко за межі столиці. Стартовий курс, в який входила стрільба, такмед, тактика й радіозв’язок, засновники пропрацьовували на своїх близьких. Згодом запустили окремі курси зі стрільби, окремі з тактичної медицини, керування FPV-дронами, тоді – кемпи із наметами.
«Зараз у нас є різноманітні вишколи й курси, що проводяться практично по всій Україні. Учасники повинні попередньо зареєструватися і купити вхідний квиток, а Reservist надає їм усе необхідне: зброю, форму, обіди. На заняттях охочі працюють у групах, а наші інструктори – ветерани війни – усе вміло показують, розповідаючи при тому цікаві історії. Приїхавши до нас, люди бачать, як усе відбувається. Були випадки, коли після занять дехто виявив бажання долучитися до лав Збройних сил», – розповів Ігор Желєзняк.Утім, зізнався чоловік, першочергова ідея зі створення всіляких занять мала на меті реінтеграцію ветеранів.
«Так сталося, що багато ветеранів із реальним бойовим досвідом, по суті, виявилися списаними. На жаль, вони не бачать роботи в цивільному житті. Їм дуже цікаво навчати цивільних військової справи. Тому активні ветерани долучилися до нас, пройшли адаптацію і зараз кайфують від роботи, працюючи з учасниками вишколу, ніби з дітьми», – додав представник.Читати ще: В основі – протокол MARCH і випадки з життя: як цивільних волинян навчали такмеду. Фото 18+
Інструктор із позивним Школьнік долучився до війська ще у 2018 році, під час повномасштабного вторгнення брав участь в обороні Маріуполя. Його завдання на вишколі – показати зброю в деталях. Бо перш, ніж дати людині автомат, вона повинна засвоїти його будову.«Від мене цивільні дізналися, що таке постріл, як розбирається зброя і для чого потрібні кожні деталі. Лише після ознайомлення із будовою автомата на них чекатиме практика», – поділився Школьнік.
Найпоширеніший страх у новачків – боязкість першого пострілу. Хоча, зі слів інструктора, такого помічав дуже мало. «Як перебороти? Просто зробити перший постріл», – додав він.Уже на самому полігоні учасникам показують, як потрібно стріляти. Відпрацьовують стійку, переміщення, прицілювання. До кожного особисто підходить інструктор, щоби похвалити або вказати на хиби.
Наприклад, Анастасія відвідує заняття досить часто. З автомата стріляла вчетверте. Дівчина каже: хотілося би кращого результату, тому працюватиме далі.
«Приходжу на вишколи від Reservist, щоб здобувати нові знання. У мене є чітке розуміння, що зараз військова підготовка є важливою для нашого суспільства. Можливо, доєднаюся до лав ЗСУ», – відзначила Анастасія.Лучанка Юлія прийшла на вишкіл вдруге й отримала позитивні враження: «У нас небезпечні часи, коли не знаєш, що буде в майбутньому. Я вирішила, що для загального розвитку краще мати навички володіння зброєю. Сам процес стрільби дуже сподобався, не відчувала складнощів. Думала, що буде страшнувато, але в нас хороші інструктори, які підказують і коригують кожен момент».Читати ще: Про що не варто говорити з військовими. Поради від «Азов. Супровід» у Луцьку
Водночас зі стрільбою для іншої групи тривали заняття з тактичної медицини. Вчилися під пильним керівництвом ветерана на псевдо Щастя. Він відпрацьовував повний огляд постраждалого за протоколом MARCH.Окрема увага на накладані турнікета, адже така річ знадобиться кожному навіть поза зоною ведення бойових дій. Наприклад, у дворах на місці прильотів або під час дорожньо-транспортних пригод.
«Найбільша помилка в накладанні турнікетів – їх не докручують. Це загальний недолік усіх груп, бо люди шкодують себе. Варто пам’ятати: залежно від тактичних умов турнікет може накладатися або максимально високо й максимально туго (якщо немає змоги локалізувати кровотечу), або на 5–8 сантиметрів вище за поранення», – акцентував інструктор Щастя.
