Роз’яснення експертів щодо законодавчих змін на період війни з росією
Ірина Мельник, помічник нотаріуса Київського міського нотаріального округу
Наталія Цурка, начальник відділу правового супроводу Центрального регіону Управління правового супроводу проектів Департаменту по роботі з особливими активами ФК «Інвестохіллс Веста»:
Перебування держави в стані війни та діяльність працівників за умов руйнування інфраструктури та порушення нормального порядку функціонування трудових відносин призвели до суттєвих змін в трудовому законодавстві.
15 березня 2022 року було прийнято Закон України № 2136-IX «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», який набрав чинності 24 березня та буде діяти до припинення або скасування воєнного стану.
Фахівці групи компаній «Інвестохіллс» пропонують звернути увагу на 10 ключових питань, пов’язаних з трудовою діяльністю у цей непростий період.
У такому випадку роботодавець може запропонувати працівнику один із наступних варіантів:
— переведення на дистанційну роботу;
— надання щорічної основної оплачуваної відпустки тривалістю 24 календарних дні;
— надання відпустки без збереження заробітної плати без обмеження строку, встановленого частиною першою ст. 26 Закону «Про відпустки»;
— тимчасово призупинити трудовий договір (який не є звільненням).
Так, працівник може продовжувати перебувати у трудових відносинах з підприємством.
У разі, якщо працівник виходить на зв’язок та може виконувати свої обов’язки за посадою проблем немає, лише необхідно оформити дистанційну роботу.
Якщо специфіка посади не дозволяє працювати дистанційно, то працівникові оформляється: або простій, або надається відпустка без збереження заробітної плати, або тимчасово призупиняється трудовий договір (який не є звільненням).
У разі, якщо з працівником немає зв’язку Мінпраці не рекомендує звільняти працівника. Також не потрібно ставити «прогул без поважної причини», краще, до з’ясування причин, за таким працівником зберігати робоче місце та посаду, але табелювати як «Неявки з нез’ясованих причин» – дні, коли працівник не з’явився на роботі, не зараховуються до стажу та не підлягають оплаті.
Працівника, якого мобілізували або він доброволець у територіальній обороні, необхідно наказом увільнити від роботи на час проходження військової служби чи служби в ТРО.
В ідеалі підставою для увільнення працівника від роботи у зв’язку з мобілізацією є повістка територіального центру комплектування та соціальної підтримки (військкомату). Та через обставини, що склалися, повістки від працівників до роботодавців не завжди доходять, тому що не завжди їх отримують і самі працівники, багато хто йде на військову службу добровільно.
- контракт добровольця територіальної оборони;
- військовий квиток з відмітками про проходження служби (доречно буде зробити після демобілізації копію повістки);
- довідка про призов військовозобов’язаного на військову службу, видана військовим комісаріатом або військовою частиною;
- витяг із наказу або довідка про зарахування до списків військової частини, які видаються військовою частиною резервістам.
Якщо немає можливості надати такі документи відразу, то від працівника варто попросити заяву, що його мобілізовано. Після демобілізації можна запросити підтверджуючі документи з військомату або військової частини, де було зараховано працівника на службу.
Наприклад:
«Прошу увільнити мене від роботи зі збереженням місця роботи та середнього заробітку у зв’язку з мобілізацією до лав Збройних сил України з (дата)».
Відповідно до статті 119 Кодексу законів про працю на час увільнення від роботи, таким працівникам гарантується збереження місця роботи (посади) і середнього заробітку.
Якщо працівник не може надати фізично підтверджуючі документи або заяву, нехай надішле через інтернет фотокопію документу з територіального центру комплектування та соціальної підтримки (військкомату) або заяву, що його мобілізовано.
Не підлягають мобілізації особи, від яких залежить робота критичної інфраструктури та обороноздатності країни:
- водії залізничних локомотивів та комунального транспорту;
- аграрії, які задіяні у посівній;
- пекарі;
- комунальні працівники.
Будь-яка компанія може подати до Уряду заявку на відстрочку для своїх працівників, в якій потрібно вказати: сферу роботи підприємства; обґрунтування, чому критично важливо забезпечити працівниками саме цю індустрію; кількість та спеціальність працівників, яким необхідна відстрочка.
Список таких співробітників необхідно подати в Міністерство економіки або в профільне для підприємства міністерство. Наприклад, фінансова компанія має звернутися до Національного банку України. Строк розгляду такої заяви не можуть перевищувати одного робочого дня. Після розгляду заяви Мінекономіки може видати відстрочку на шість місяців. Лімітів для компанії за кількістю співробітників, які можуть одержати відстрочку, немає.
На період дії воєнного стану роботодавець може прийняти наступні рішення:
— призупинення дії трудового договору шляхом видання наказу на підприємстві. Звертаємо увагу, що призупинення дії трудового договору на сьогодні є новим видом трудових відносин та діє лише на час воєнного стану. На час призупинення дії трудового договору зобов’язання між працівником та роботодавцем тимчасово припиняються, проте, не тягнуть за собою припинення трудових відносин.
Відшкодування заробітної плати, гарантійних та компенсаційних виплат працівникам на час призупинення дії трудового договору у повному обсязі покладається на державу, що здійснює військову агресію.
— переведення працівника на іншу роботу, шляхом видання наказу та ознайомленням з ним працівника. Роботодавець, на період дії воєнного стану може перевести працівника на іншу роботу, не обумовлену трудовим договором, без його згоди (за винятком переведення на роботу в іншу місцевість, де тривають активні бойові дії), якщо вона не протипоказана працівникові за станом здоров’я, лише для відвернення або ліквідації наслідків бойових дій, а також інших обставин, які ставлять або можуть поставити під загрозу життя чи нормальні життєві умови людей, з оплатою праці за виконану роботу, але не нижчою, ніж середній заробіток за попередньою роботою.
— оголошення простою. У разі простою роботодавець видає відповідний наказ із зазначенням переліку структурних підрозділів (або перелік працівників, яким буде оголошено простій), на які поширюється простій (у випадку, якщо простій не поширюватиметься на все підприємство), а також дату початку та подію, з якою пов’язане закінчення простою.
Якщо простій стався не з вини працівника (наприклад, ведення на території, де знаходиться підприємство чи організація, бойових дій), то оплата встановлюється у розмірі дві третини від заробітної плати, яку працівник отримував до простою. Зверніть увагу, що при простої доплата до рівня мінімальної заробітної плати не здійснюється.
— розірвання трудового договору. У зв’язку з ліквідацією підприємства, установи чи організації, викликаною знищенням в результаті бойових дій усіх виробничих, організаційних або технічних потужностей або майна підприємства роботодавець має право розірвати трудовий договір з працівником. Про таке звільнення працівник попереджається не пізніше ніж за 10 днів з виплатою вихідної допомоги у розмірі не менше середнього місячного заробітку.
Торгово-промислова палата України повідомила про засвідчення факту настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) з 24 лютого 2022 року. Так, згідно листа №2024/02.0-7.1 ТПУ засвідчує форс мажорні обставини. Відповідно до частини першої статті 617 ЦК України особа, яка порушила зобов’язання, звільняється від відповідальності за їх порушення, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.
Разом з тим звертаємо увагу, що звільнення від відповідальності за порушення зобов’язання внаслідок форс-мажорних обставин не звільняє працівника від виконання самого зобов’язання. Таким чином після усунення вищезгаданих обставин особа зобов’язана виконати всі свої зобов’язання перед іншою стороною.
Відповідно до положень Закону, заробітна плата в період воєнного стану має виплачуватися на умовах визначених трудовим договором. При цьому, роботодавець повинен вживати усіх можливих заходів щодо забезпечення реалізації права працівників на своєчасне отримання заробітної плати. Неможливість вчасно виплатити заробітну плату через бойові дії не звільняє роботодавця від обов’язку виплатити заробітну плату. Водночас, строк виплати заробітної плати може бути відтермінований до моменту відновлення діяльності підприємства.
На сьогодні законодавством передбачено п’ять видів відповідальності: дисциплінарна, матеріальна, адміністративна, фінансова та кримінальна.
Однією з головних умов притягнення до кожного із вищезазначених видів відповідальності є наявність вини особи в діях, що носять протиправний характер. Якщо у зв’язку з воєнними діями відповідальна посадова особа не має фактичної можливості здійснювати нарахування заробітної плати у встановлені строки вона не може бути притягнута до будь-якого з вищезазначених видів відповідальності.
Зважаючи на відповідний досвід, набутий за час подій на сході України в 2014–2015 роках, постановою Кабінету Міністрів від 17 квітня 2019 року № 337 «Про затвердження Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві» було внесено необхідні зміни та викладено Порядок розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві у новій редакції.
Зокрема, враховуючи нагальну потребу, до переліку подій, що призвели до нещасних випадків, гострих професійних захворювань (отруєнь), аварій на виробництві було додано такі події суспільного життя як оголошена та неоголошена війна, терористичний акт, протиправні дії третіх осіб тощо.
Тому нещасні випадки, які трапляються з працівниками під час виконання ними трудових (посадових) обов’язків внаслідок вищезазначених подій, незалежно від наявності при цьому впливу небезпечних, шкідливих або інших виробничих факторів, підлягають розслідуванню згідно з вимогами Порядку та, у подальшому, забезпеченню державою конституційних гарантій реалізації застрахованими особами своїх прав на соціальний захист.
Процедура розслідування нещасних випадків, що сталися з працівниками внаслідок отримання поранень під час ведення бойових дій визначена Порядком і є такою ж самою як і для всіх інших видів нещасних випадків.
Водночас враховуючи воєнний стан та реальну небезпеку, Держпраці рекомендує ухвалювати рішення щодо утворення спеціальної комісії та проведення розслідування в кожному конкретно взятому нещасному випадку виходячи з міркувань безпеки для членів спеціальної комісії та самої можливості проведення розслідування.
— терміново організувати надання першої медичної допомоги потерпілому, забезпечити у разі необхідності його доставку до лікувально-профілактичного закладу;
— повідомити про те, що сталося, роботодавця, службу охорони праці (інженера з охорони праці), або уповноважену найманими працівниками особу з питань охорони праці та скликати комісію з розслідування нещасного випадку;
— зберегти до прибуття комісії з розслідування нещасного випадку обстановку на робочому місці та устаткування у такому стані, в якому вони були на момент нещасного випадку (якщо це не загрожує життю чи здоров’ю інших працівників і не призведе до більш тяжких наслідків);
— комісія з розслідування нещасного випадку зобов’язана скласти акт його розслідування та направити Держпраці та/або її територіальним органам.
Публікації у розділі Дискусії у форматі «Колонка» відображають думку виключно автора тексту, вказаного на початку статті. Позиція автора колонки може не співпадати з точкою зору редакції Hubs.ua. Видання залишає за собою право публікувати думку інших авторів щодо викладених у цій статті тем.
Теги: війна, війна з рф, Держпраці, російська агресія, трудове законодавство
Загрузка ...
