На рівні держави періодично з’являються розслідування щодо статків посадових осіб. У Вінниці повернулися до цієї теми у соцмережі. Місцеві активісти зацікавилися особою директора КП «Вінницязеленбуд» Ігоря Любовського.
Аби питання щодо підприємства і керівника не лунали лише на просторах Facebook, у VinMedia звернулися з ними персонально до посадовця.
— Пане Ігорю, Ви очолюєте підприємство, яке залежить від можливості активного відпочинку містян. У карантин «Вінницязеленбуд» зазнає збитків?
— Так, у період карантину складно працювати. Є декілька моментів.
Перше – складно донести до співробітників потребу у захисті. Ми намагаємося робити усе, аби зменшити ризики від COVID-19. Співробітники щеплюються. В адмінкорпусі всі вакциновані, у підрозділах проводимо агітроботу…
Друге – у 2019 році ми відремонтували велику кількість атракціонів, вклавши чималі кошти, але пандемія та обмеження призвели до того, що відпочивати, як звикли, вінничани не змогли. Так, сезон 2020 року був провальним. У цьому році ситуація краща. І у фінансовому плані зокрема. Хоча нині знову коронавірус «вирує», тому вже вносимо корективи у плани щодо новорічно-різдвяних свят, припускаємо, що святкування будуть обмежені.
Третє – попри виклики, за результатами минулого та цього року роботу підприємства містяни високо оцінили. Муніципальне дослідження підтвердило, що Вінниця є найкомфортнішим містом, а при опитуванні вінничани дали високий бал стану парків та місць відпочинку. Це дає підстави говорити, що працюємо не дарма.
На жаль, деякі громадські організації намагаються нівелювати наші успіхи. Я підозрюю, що причина особиста. Мабуть, це не вірно, коли через особисте роблять спроби дискредитувати роботу великого колективу.
— До карантину Ви запевняли журналістів у амбіційних планах щодо розвитку Центрального парку. Коли чекати на їх реалізацію? Приміром, квітковий годинник – це вже фантастика, чи ще є шанс?..
— Із запланованого ми відремонтували дитячу залізницю, колесо сміху, колесо огляду тощо. Відновлено кімнату жаху. Компанія «Неодизайн» у наступному році відреставрує один з найулюбленіших атракціонів, який вже майже було списано. Мова про «Літаючі тарілки».
Щодо годинника, то це давнішня мрія. Механізм ми знайшли де замовити. Залишається визначитися з місцем. Попередньо квітковий годинник з’явиться у 2022 році.
— Чи відправлятимуть цієї зими через карантин у відпуску за власний рахунок працівників планетарію?
— Підприємству довелося брати кредитні кошти, аби підтримувати заклад і виплачувати колективу планетарію зарплату. З весни він чудово попрацював. Сподіваюсь, що заклад і надалі працюватиме, дотримуючись усіх обмежень. «За власний рахунок» нікого не плануємо відправляти.
Головне, що нині колектив з розумінням ставиться до викликів і докладає зусиль, аби розширити програму та злучити якомога більше відвідувачів.
— Багато років йде дискусія про реконструкцію парку Дружби народів. Коли її очікувати?
— Ми над цим працюємо, звертаємо увагу керівництва міста… У цій зеленій зоні працює мотузкове містечко, покладено бруківку. Плануємо у наступному році залучати кредитні кошти на закупівлю водних атракціонів.
Наразі, на завершальній стадії ремонт парку «Хімік». Думаю, він матиме власне лице. Не виключаю, що там переважатиме «тихий відпочинок», а також появу атракціонів при наявності попиту.
— Нещодавно волонтери приходили під мерію через нестачу коштів на роботи у притулку для тварин…
— Ми маємо розуміти, що коштів на такі цілі як стерилізація та утримання безпритульних тварин завжди буде недостатньо. Навіть, якщо увесь бюджет міста направити для котів та песиків, цього буде замало. Проте, ми плідно співпрацюємо з волонтерами, роботи по стерилізації тривають, напрацьовуємо нові напрямки. До речі, хочемо придбати нове обладнання для притулку, аби підвищити якість надання послуг.
— З недавніх пір керівник комунального підприємства опинився під пильною увагою місцевих активістів. Принаймні у соцмережі вони багато критикують, кажуть про недоліки. Скажіть, чи перевіряє роботу «Вінницязеленбуду» власник, інші контролюючі органи, чи відкриті кримінальні провадження через порушення?
— Чудове запитання. Почну з того, що здивований позицією окремих, як кажете, активістів. Розумію, що за лаштунками надмірної уваги стоять хтось чи щось… Деякі вінничани пробують шпильками завдати шкоду мені.
Хочу зауважити, що комунальне підприємство під більш пильною увагою безлічі державних установ та органу місцевого самоврядування. Жодних претензій, на підставі яких було б відкрито провадження, немає. Ми працюємо абсолютно прозоро.
Більш того, особисто я – людина відкрита, у декларації вказую витрати та доходи. Секретів не маю. Я все життя так працюю.
Тим, хто цікавиться та не довіряє, раджу робити запити у відповідні інстанції та отримувати офіційні відповіді щодо мого майнового стану чи ситуації на підприємстві.
— Чи були спроби відшукати компроміс, або як кажуть, домовитися?
— До мене завітали активісти та казали, що хочуть на пільгових умовах взяти у Центральному парку ділянку під атракціони. Я попередив, що пільгові умови не передбачаються. Позиції відкриті, умови для всіх рівні. Надати «пільги» я не погодився. Припускаю, що через це мені вирішили «помститися» через нібито надмірну увагу до підприємства та мене. Та будь ласка. Повторюсь, підприємство працює прозоро, і про деталі кожного договору з орендарем можна дізнатися у реєстрі.
Більш того, я орендарів називаю партнерами, адже ми спільно хочемо зробити парк кращим. Тим, хто думає, що є «чорна» бухгалтерія, хочу порадити не приміряти свій костюм на усіх.
— Все ж поцікавлюся Вашими статками, про які так багато пишуть у соцмережі. Нещодавно родина придбала нерухомість. Це так?
— Абсолютно вірно. У березні 2020-го дружина придбала за 60 тис. грн. земельну ділянку у кілька соток для будівництва однієї секції таунхаузу. Загальна площа з гаражем – близько 140 кв. метрів. Нині там є об’єкт будівництва. Так, будую власним коштом.
Мені закидають, що для директора комунального підприємства будувати житло – розкіш. Вибачте, але мій трудовий стаж почався у 1977 році. Чи міг я заощаджувати за своє життя на таке житло?..
— Кажуть, у Вас є яхта?
— Насправді, це невеличкий човен. Я виріс поруч з Південним Бугом, і у часи мого дитинства у багатьох були власні човни. В юності я працював матросом на катері. Це моє офіційне перше місце працевлаштування. Звісно, з дитинства я мріяв про власне судно.
Знаючи про це, старший син, який є підприємцем, заробляє, сумлінно сплачує податки, зробив мені подарунок – човен… Хтось заздрить, хтось вітає, останніх я запрошую у мандрівку водосховищем неподалік Вінниці.
Якщо називати човен яхтою, то і ровер можна іменувати кабріолетом.
Ще я хотів би зауважити, що почав звикати до надмірної уваги, яку спостерігаю певний проміжок часу. Це забавно. Втім, я також почав цікавитися тими активістами, які наче під лупою роздивляються мене, дізнався про них багато дивного.
— Що маєте на увазі?
— Скажімо так, люди плутають активну громадську позицію з власним бізнесом. Точніше, ці напрямки в них дуже переплетені. Більш того, під час поєднання підприємництва з громадською діяльністю у такому невеличкому місті як Вінниця, у тебе з’являється достатньо багато «проколів» — то не за того «вписався», то нахабно віджав в когось чуже. Не буду продовжувати. Чужу брудну білизну не хочеться розвішувати на електродротах.
— Ви чи Ваші близькі — активні користувачі соціальних мереж, користуються лівими акаунтами для «війни» з критиками?
— Так сталось, що ми ніколи не надавали багато уваги соцмережам. Я не знаю, хто «воює» у віртуальному просторі і не вмію там «воювати». Іноді мені здається, що деякі люди самі влаштовують такі «війни» лише задля того, щоб просувати свої пости. Звісно, я можу помилятись, але схиляюсь до такої думки. Здається, перед виборами саме такими методами розкручують потенційних політиків з низьким рейтингом.
Розчарую, ні я, ні мої близькі не залучені до «диванних» змагань. Я поважаю труд лише справжніх блогерів, які генерують певну загально цікаву та корисну інформацію, але працюю в іншій сфері.
Загрузка ...
